7 січня на 90-му році життя помер український диригент Ігор Блажков – народний артист, педагог, музикознавець і один із тих, кого пов’язують із неформальним колом «Київського авангарду». Про смерть маестро повідомила Національна філармонія України.
«Ігор Блажков був не лише маестро за диригентським пультом, а й мислителем, архівістом музичної пам’яті, людиною глибокої культури та принципової позиції. Його внесок у розвиток українського музичного мистецтва має справді історичне значення.
Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким, колегам і всім, хто знав та цінував Ігоря Івановича», – йдеться у повідомленні.
Ігор Блажков народився 23 вересня 1936 року у Києві. Фахову освіту здобував на диригентському факультеті Київської консерваторії.
Професійна біографія маестро тісно пов’язана з Київським камерним оркестром. У 1969–1976 роках він був його головним диригентом і, як підкреслюють у філармонії, саме тоді колектив вийшов на високі художні стандарти, а для української публіки відкрився широкий пласт світової та сучасної музики.
У Національній філармонії зазначили, що завдяки подвижницькій праці Блажкова у концертному житті звучали твори композиторів ХХ століття – багато з них уперше виконувалися в Україні.
Музична критикиня та журналістка Любов Морозова наголосила на його зв’язку з «Київським авангардом» – середовищем композиторів 1960-х, яке сформувалося навколо класу Бориса Лятошинського.
«Блажков був диригентським та інтелектуальним союзником цього кола: він глибоко знав нову західну музику, ініціював обговорення, сприяв ознайомленню із забороненими партитурами та стояв по той бік академічного конформізму, що і визначило його складні стосунки з офіційною системою. Як диригент він поєднував аналітичну точність, аскетизм жесту і принципову відмову від ефектності», – написала Морозова.
До цього кола також відносять кількох композиторів, чиї імена стали знаковими для української музики другої половини ХХ століття.
- Валентин Сильвестров
- Леонід Грабовський
- Віталій Годзяцький
- Володимир Губа
- інші композитори середовища 1960-х років
Авангардні твори, які Блажков охоче виконував, радянська влада трактувала як «ворожу ідеологічну провокацію». Зокрема через музику Сильвестрова, а також Шенберґа та Вареза у 1968 році диригента звільнили з Ленінградської філармонії.
З 1983 року він очолив камерний оркестр Perpetuum mobile Спілки композиторів України. З цим колективом Блажков виконав чимало рідкісних і забутих творів, у тому числі за архівними матеріалами зі зібрання Берлінської Співацької академії, вивезеного з Німеччини після Другої світової війни та збереженого в Києві.
«Цей проєкт був спрямований на поглиблене, уважне виконання камерної музики різних епох, зосереджене на тексті, акустиці та слуханні. Саме з концертами Perpetuum mobile у Костьолі св. Олександра в Києві пов’язаний мій студентський досвід знайомства з Ігорем Блажковим як диригентом», – додала Морозова.
У 1988–1994 роках Ігор Блажков був головним диригентом Державного симфонічного оркестру України. Сам диригент розповідав, що його незаконно звільнили з посади, аби призначити іншого керівника, і називав те, що сталося, «розправою ХХ століття».
«Але ж ця посада зайнята мною і мене почали з неї викурювати, в надії, що я подам заяву про звільнення. Я її не подавав, поки що за законом мене не можна було звільнити, тільки колегія міністерства, визнавши мою професійну невідповідність займаній посаді. Але це було нереальним, і Мінкультури пішло на моє незаконне звільнення – мене викинули на вулицю, не дочекавшись пенсійного віку, правда, пропонуючи місце диригента в київському цирку. Все, що вчинили зі мною, я можу назвати “розправою ХХ століття”», – розповідав Блажков.
Після звільнення диригент емігрував до Німеччини. Він жив у Потсдамі.
У повідомленні про смерть Блажкова також уточнили дату – маестро помер 7 січня. Йому було 89 років, восени мало б виповнитися 90.
