Бріжит Бардо померла у віці 91 року. Акторка, яка колись перевизначила образ жіночності на великому екрані, давно відійшла від кіно і присвятила себе захисту тварин. Про факт її смерті повідомив фонд, що носить її ім’я. Подробиць про час і місце наразі немає.
У заяві зазначено, що Бардо була не лише всесвітньо відомою артисткою, а й людиною, яка свідомо змінила хід власної кар’єри заради громадської місії.
“Фонд Бріжит Бардо з величезним сумом повідомляє про смерть своєї засновниці та президентки, мадам Бріжит Бардо – всесвітньо відомої актриси та співачки, яка вирішила покинути свою престижну кар’єру, щоб присвятити своє життя та енергію захисту тварин та своєму фонду”.
Офіційні відомості про обставини смерті поки що не оприлюднюють. Раніше цього року медіа писали, що Бардо мала серйозні проблеми зі здоров’ям. Восени вона потрапила до лікарні і перенесла операцію. Представники акторки тоді утрималися від коментарів.
Бріжит Бардо народилася у Парижі 1934 року. У 15 років вона вже позувала для обкладинки Elle. Саме після цієї фотосесії режисери звернули на неї увагу. Так розпочалася кінокар’єра, яка швидко перетворила молоду модель на зірку.
Світовий прорив трапився у 1956 році з фільмом “І Бог створив жінку”. Стрічку поставив її тодішній чоловік Роже Вадим. Після прем’єри Бардо отримала репутацію нового європейського секс-символу. Касові успіхи посипалися один за одним.
Вона зіграла в низці резонансних картин. Серед них – “Істина” Анрі Жоржа Клузо, яка була номінована на “Оскар”. Далі були “Приватне життя”, “Віва Марія” Луї Маля, “Зневага” Жана Люка Годара та пригодницький вестерн “Шалако”. У кожному жанрі Бардо залишалася впізнаваною.
Кар’єра в кіно поєднувалася з музикою. Саме Бардо першою записала оригінальну версію композиції Сержа Генсбура “Je Taime – Moi Non Plus”. Цей трек згодом став скандальним символом епохи.
На початку 1970-х років акторка оголосила, що завершує роботу в кіно. Вона змінила світ прожекторів на активізм і повністю занурилася у боротьбу за права тварин. У 1977 році Бардо приєдналася до протестів проти полювання на тюленів. У 1986 році створила власний фонд, який працює і сьогодні.
Її позиція часто була гострою. Бардо писала листи світовим лідерам, вимагаючи звернути увагу на знищення собак у Румунії, криваві полювання на дельфінів на Фарерських островах та практики, пов’язані із забоєм котів в Австралії. Вона також неодноразово виступала проти ритуальних методів забою тварин.
Однак поряд із благодійністю у неї були й скандали. У книзі “Крик у тиші”, виданій у 2003 році, Бардо підтримала праву політику. Вона виступала проти геїв і лесбійок та говорила про нібито “ісламізацію французького суспільства”. Ці висловлювання спричинили судові процеси і звинувачення у розпалюванні ворожнечі.
Її життя поєднувало головні ролі, популярні пісні, медійні бурі та радикальні громадські кампанії. І водночас залишалося історією людини, яка свідомо відмовилася від слави, щоб займатися тим, що вважала важливішим за кіно.
Смерть Бріжит Бардо завершує цілу епоху французької культури. Але вплив її образу, її фільмів та її суперечливої громадської діяльності ще довго залишатиметься предметом дискусій і спогадів.
