Євросоюз погодив масштабну фінансову підтримку України на 2026–2027 роки, але без головного елементу, на який розраховував Київ. Замість кредиту, забезпеченого замороженими російськими активами, Брюссель обрав класичну позику за рахунок власних запозичень.
Рішення ухвалили 18–19 грудня на саміті ЄС. Формально гроші Україна отримає, але платниками знову стануть європейські бюджети, а не держава-агресор, чиї кошти роками залишаються заблокованими у фінансовій системі Європи.
Від репарацій до звичайного кредиту
Ідея Єврокомісії виглядала як політичний прорив. Так звана репараційна позика передбачала фінансування України за рахунок доходів від заморожених суверенних активів Росії. Саме цей підхід мав зняти частину навантаження з платників податків у країнах ЄС.
Однак замість цього Європейська рада погодила пільгову позику на 90 млрд євро. Кошти залучатимуться на ринках капіталу від імені ЄС, а гарантією стануть резерви бюджету Союзу.
Фактично це означає, що фінансова підтримка України продовжиться, але за вже знайомою схемою – коштом самих європейців.
Заморожені активи Росії стали предметом дискусій ще з перших днів повномасштабного вторгнення. Київ наполягав на їх повній конфіскації, але західні партнери зупинялися перед юридичними та економічними ризиками.
Головний аргумент опонентів – суверенні активи держави за кордоном мають імунітет. Йшлося і про можливі судові оскарження, і про небезпечний прецедент, який теоретично міг би обернутися проти самих європейських країн.
Навіть після того, як міжнародні експерти запропонували юридичні механізми, зокрема через доктрину контрзаходів, скепсис у частині столиць ЄС нікуди не зник.
З часом стало очевидно – питання конфіскації російських коштів є передусім політичним.
Серед країн, які стримано ставляться до використання активів РФ, особливе місце посідає Бельгія. Саме в бельгійському депозитарії Euroclear зосереджена найбільша частина заморожених російських резервів.
Хоча ці активи заблоковані, вони продовжують приносити прибуток через інвестування на фінансових ринках. За законодавством ЄС цей дохід Росії вже не належить.
За оцінками Reuters, Euroclear накопичив близько 176 млрд євро грошових коштів від заморожених російських активів. Ще близько 9 млрд євро мають звільнитися у 2026–2027 роках після погашення інструментів, у яких вони розміщені.
Не дивно, що саме Брюссель став найактивнішим противником будь-яких рішень, які могли б поставити під сумнів цей фінансовий баланс.
ERA як компроміс
У лютому 2024 року ЄС пішов на проміжний варіант – дозволив спрямовувати Україні частину доходів від заморожених активів, не торкаючись їхнього тіла.
Так з’явився механізм Extraordinary Revenue Acceleration (ERA) – спільний кредит ЄС та країн G7 на 45 млрд євро.
Схема передбачала:
- надання коштів Україні з бюджетів країн G7;
- заставу у вигляді доходів від заморожених російських активів;
- використання лише тих доходів, які надійшли після лютого 2024 року.
Станом на кінець жовтня Україна вже отримала 25,3 млрд євро з обіцяної суми.
Нова ініціатива Єврокомісії мала піти далі. Репараційна позика також базувалася на доходах від російських активів, але без залучення бюджетних коштів країн-партнерів.
Ці доходи мали стати заставою під майбутні репарації, які Росія зобов’язалася б виплатити після завершення війни.
Попередньо обговорювалася сума до 140 млрд євро. Частину активів планували залишити як потенційний інструмент переговорів з Москвою.
Щоб мінімізувати ризики, ЄС навіть пішов на безпрецедентний крок – ухвалив рішення, яке забороняє повернення заморожених активів Центробанку РФ, обійшовши правило одностайності та використавши кваліфіковану більшість.
Угорщина та Словаччина голосували проти, але це вже не могло заблокувати рішення.
Крім того, пакет передбачав гарантії для захисту держав-членів і фінансових установ від можливих дій Росії у відповідь, включно з експропріацією активів у дружніх Кремлю юрисдикціях.
Втім, навіть цього виявилося недостатньо.
Пауза замість прориву
Бельгія так і не дала згоди на запуск репараційної позики. Для окремих країн ризики виявилися вищими за політичну та фінансову логіку покарання агресора.
У підсумку ЄС погодився фінансувати Україну далі, але без використання російських грошей – навіть у формі доходів від них.
Це робить перспективу повної конфіскації активів ще менш реальною. Водночас і про їхнє повернення Росії не йдеться.
Отже, заморожені мільярди залишаються у підвішеному стані, а дискусія про їхню долю – поставлена на паузу. Лідери ЄС обіцяють повернутися до неї згодом.
Питання лише в тому, скільки ще Європа буде готова самостійно оплачувати війну, зберігаючи у своїх сховищах гроші держави, яка її розв’язала.
