Німецька ініціатива щодо зближення України з Європейським Союзом спровокувала бурхливі дискусії. Берлін шукає рішення для прискорення інтеграції. Проте реакція Києва залишається неоднозначною. Експерти закликають оцінювати пропозицію тверезо. Потрібен глибокий аналіз реальних переваг.
Колишній генеральний секретар Європарламенту Клаус Велле переконаний у вигідності німецького плану. Досвідчений європейський політик захищає ініціативу Фрідріха Мерца. Наразі Велле очолює академічну раду Мартенс-центру. Він консультує чинних топпосадовців Брюсселя. Німецький експерт походить із тієї ж керівної партії ХДС. Він є залученим в українські процеси та неодноразово відвідував Київ. Експерт свідомо уникає суперечливого терміну про асоційоване членство. Натомість він фокусується на конкретних преференціях.
Раніше медіа вже аналізували можливі трансформації цього формату. Дискусія триває на найвищому рівні.
Шість революційних кроків від канцлера Німеччини
Фрідріх Мерц прагне максимально наблизити Україну до європейської родини. Це безпрецедентний крок.
Поточний план містить значно більші привілеї на ранньому етапі порівняно з минулими хвилями розширення. Я спостерігав за інтеграцією Польщі понад 30 років тому. Нова концепція пропонує серйозні покращення процедур.
По-перше, передбачається негайне відкриття абсолютно всіх переговорних розділів. Київ давно цього вимагав.
По-друге, українські представники увійдуть до ключових інституцій Євросоюзу. Йдеться про Єврораду, Єврокомісію, Ради міністрів та Європарламент. Робота там відбуватиметься без права голосу. Проте це все одно колосальний інструмент впливу.
По-третє, планується поетапне впровадження європейського права залежно від успіху інтеграції. Фактично це означає поступове приєднання.
По-четверте, країні відкриють доступ до значної частини фінансових програм. Бюджетні напрямки під прямим управлінням Єврокомісії складають близько 20% коштів ЄС. Сюди не увійдуть аграрні дотації та фонди згуртованості. Але фінансування все одно вагоме.
П’ятим пунктом є повна інтеграція у безпекову та зовнішню політику блоку. Це включає активацію статті 42.7 про взаємну оборону. Цей механізм є європейським аналогом відомої статті 5 НАТО. Вона дозволить запустити програми військової мобільності для пришвидшення постачання зброї. Зараз у Брюсселі якраз обговорюють деталі її операціоналізації.
Шостий елемент передбачає спеціальний запобіжник під назвою “snap-back”. Він дозволить скасовувати преференції у разі згортання реформ.
Вплив без офіційного голосування та роль лідерів
Раніше статус спостерігача надавали лише після підписання Договору про вступ на етапі ратифікації. Тоді кандидати теж не мали права голосувати. Україні пропонують унікальні умови значно раніше за звичний графік. Попередні кандидати мріяли про подібні можливості.
Відсутність права натискати кнопку не означає відсутність реального впливу.
Присутність на засіданнях дозволяє щоденно просувати державні інтереси та формувати порядок денний. Ви зможете виступати на комітетах і дебатах. Важливо переконливо доносити аргументи. За 14 років керівництва апаратом Європарламенту я переконався в цьому особисто. Вага одного голосу під час фінального голосування рідко є вирішальною.
Сильний виступ на дебатах здатен змінити позицію колег.
Для цього Києву необхідно відрядити до Брюсселя найсильніших політиків.
Формат спостерігачів вимагає присутності представників як від влади, так і від опозиції. Європа прагне чути плюралізм думок з країни. Це продемонструє справжні прагнення суспільства.
Майбутній український єврокомісар спочатку не матиме конкретного портфеля. Проте сильний кандидат з урядовим досвідом зможе працювати на рівних. Він отримає власний кабінет і команду для засідань Єврокомісії. Пряме включення в інституції з правом голосу юридично неможливе до повного набуття членства. Європарламент чи Рада регулюють свою роботу самостійно, але правила голосування чітко прописані у Договорі про ЄС.
Суворий запобіжник та польський досвід реформ
Механізм “snap-back” є ключовим інструментом контролю за виконанням антикорупційних зобов’язань. Бездіяльність призведе до втрати отриманих пільг. Постає фундаментальне питання щодо щирості європейських прагнень.
Безумовне бажання стати частиною ЄС вимагає ухвалення вкрай важких рішень. Потрібно буде йти на непопулярні кроки. Політичним силам доведеться діяти всупереч власним електоральним рейтингам ради глобальної мети.
Я працював із колишнім польським прем’єром Єжи Бузеком. Його уряд спільно з Лешеком Бальцеровичем провів найжорсткіші трансформації соціальної системи наприкінці дев’яностих років. Це заклало фундамент успіху.
Їхній партійний союз “Солідарність” мав абсолютну більшість у Сеймі після виборів 1997 року. Через болючі реформи політики повністю втратили підтримку виборців. На наступних виборах 2001 року політсила навіть не потрапила до парламенту і згодом саморозпустилася. Суспільство просто відвернулося від них.
Сьогодні у Польщі розуміють історичну важливість тих непопулярних кроків Бузека для сучасного багатства країни. Повага прийшла лише через роки.
Така самопожертва і є показником абсолютного прагнення змін.
Цей шлях ніколи не буває простим чи комфортним. Доводиться протистояти багатьом впливовим групам інтересів. Проте залізна воля завжди приносить бажаний результат.
Яскравим прикладом є Чорногорія, яка наразі випереджає графіки та вже готує текст вступного договору. Український народ точно демонструє абсолютну готовність до інтеграції. Але залишається питання до готовності керівництва держави йти на жертви заради результату.
Попередня пропозиція як поле для маневру
Лист німецького канцлера не є фінальним законодавчим актом чи безальтернативною вимогою. Це лише офіційне запрошення до початку великої дискусії. Берлін шукає вихід із ситуації з тривалим очікуванням членства.
Червневий саміт лідерів ЄС стане головним майданчиком для обговорення цієї ініціативи.
Думку Києва обов’язково вислухають і врахують під час переговорів. Наприклад, позиція щодо неприпустимості роз’єднання України та Молдови є цілком логічною. Це не зустріне опору.
Цей план є серйозним викликом для Кишинева, якому доведеться наздоганяти аналогічні преференції. Балканські країни теж можуть вимагати для себе схожих умов.
Консенсус у Європейській раді поки не гарантований. Ініціатива Мерца заслуговує на повагу, оскільки він діє як близький друг України. Ніхто не змушуватиме Київ ухвалювати рішення силою.
На саміті в червні точно пролунають скептичні заяви від прихильників стандартних процедур. Навіть схвалені раніше ідеї щодо відкриття переговорних кластерів наразі не мають стовідсоткової підтримки. Раніше проти виступав лише Будапешт. Деякі столиці могли голосувати “за”, ховаючись за угорським вето.
Зараз європейська реальність може виявитися значно складнішою через бажання окремих країн відкласти розширення.
Саме тому німецький лідер заслуговує на підтримку, попри скепсис інших урядів. Не варто критикувати Мерца з усіх боків.
Україна має повне право коригувати цю ініціативу.
Європейська історія знає багато подібних прикладів компромісів.
Тридцять років тому під час підготовки Амстердамського договору ми узгодили проєкт до саміту. Проте канцлер Гельмут Коль розлютився через відсутність палких дебатів. Він прагнув почути позиції всіх лідерів особисто для розуміння настроїв у столицях. Це і є справжня європейська політика. Перші пропозиції ніколи не бувають остаточними, адже вони лише відкривають шлях до успішного компромісу.
