Багаторічна солідарність дала тріщину.
Сьогодні у сусідній Польщі фіксують різке погіршення ставлення до нашої держави та її громадян, що підтверджують останні соціологічні дослідження 2026 року. Українці опинилися серед націй, які викликають у поляків найбільше негативних емоцій, розташувавшись у підвалі рейтингу поруч із білорусами, росіянами та ромами. Цей тривожний тренд сформувався під впливом цілого комплексу факторів, які детально проаналізував політичний оглядач видання Dziennik Gazeta Prawna Міхал Потоцький у розмові з “Європейською правдою”. За його словами, нинішня криза має як внутрішні політичні причини, так і глобальне підґрунтя, яке практично не залежить від волі Києва чи Варшави.
Ситуація виглядає неоднозначно.
За даними авторитетного польського соціологічного центру CBOS, який досліджує міжнаціональні симпатії з 1990-х років, наразі лише 29% поляків декларують позитивне ставлення до українців. Це свідчить про повне вичерпання ефекту солідарності, викликаного повномасштабним російським вторгненням, адже у 2023 році рівень прихильності сягав рекордних 51%. Історія взаємин демонструє циклічність подібних сплесків: Помаранчева революція, Євро-2012 та Революція гідності також тимчасово піднімали хвилю симпатій. Проте кожні два або три роки показники неминуче поверталися до вихідних, нижчих значень.
Є й позитивні зміни.
Якщо оцінювати довгострокову динаміку з часів розпаду радянського блоку, то теперішній рівень сприйняття є значно вищим, ніж у минулому столітті. Поляки остаточно позбулися радянського стереотипу про “громадян СНД”, коли в дев’яностих роках суспільство та навіть правоохоронні органи не розрізняли українців, литовців чи білорусів за національною ознакою. Головним каталізатором цього ментального розриву стали події 2004 року в Києві.
Криза поглиблюється щодня.
Реальні цифри соціології та легітимізація антиукраїнської риторики
Зниження рівня загальної симпатії до 29% зовсім не означає тотальної ворожості польського суспільства.
Прямий негатив висловлюють 43% опитаних, тоді як решта громадян зберігає нейтральну або невизначену позицію. Фактично 57% населення Польщі не мають ворожих упереджень щодо українців, а нейтралітет за своєю суттю є абсолютно нормальним явищем, яке свідчить про відсутність взаємних претензій. Проте небезпека криється у вираженій негативній тенденції короткотермінового періоду.
Раніше люди соромилися ксенофобії.
У пікові роки підтримки (2022 – 2023) соціологічні опитування могли дещо викривляти реальність, оскільки публічно демонструвати антиукраїнські погляди вважалося непристойним. Тепер ситуація кардинально змінилася, і відкрита критика України перетворилася на суспільну норму, легітимізовану відомими політиками в медіапросторі. Цей тренд підкріплюється загальним зростанням недовіри поляків до всіх іноземців без винятку.
Знизилися рейтинги навіть традиційних улюбленців.
Наприклад, рівень прихильності до італійців впав із 63% у 2024 році до 58% у 2026-му, а симпатії до чехів просіли з 61% до 55%. Проте чехи та італійці змогли втримати лідерські позиції, тоді як українці стрімко опустилися на дно списку з понад 20 національностей. За негативним балансом гіршими за наших співвітчизників поляки вважають лише росіян, білорусів і ромів, а в аналогічному антирейтингу держав до них додаються ще й євреї.
Змінити це непросто.
П’ять головних чинників масштабного охолодження взаємин
Експерти виділяють кілька фундаментальних причин, через які стрімко руйнується колишня міждержавна єдність.
Перший фактор носить загальний характер – це масовий наплив іноземної робочої сили на польський ринок праці за останні п’ять років, що спровокувало природний спалах антимігрантських настроїв у суспільстві. Другою причиною став потужний ідеологічний вплив Дональда Трампа на виборців правих сил у Польщі. Його жорсткі заклики до масових депортацій мігрантів, які раніше лунали лише від політичних маргіналів, тепер звучать з уст американського лідера, що надихає партію “Право і справедливість” та її прихильників відкрито висловлювати свої ксенофобські погляди.
Третій чинник – це вибори.
Вся польська політична архітектура суттєво зміщена вправо, через що головна електоральна боротьба точиться за голоси консерваторів і націоналістів. Під час президентських перегонів 2025 року саме радикальний електорат Славоміра Менцена визначив долю головної посади в країні: вони прийшли на дільниці та забезпечили перемогу Каролю Навроцькому. Намагаючись завоювати цих виборців, усі кандидати ще під час кампанії почали активно експлуатувати антиукраїнську риторику, конвертуючи настрої проти найбільшої міграційної групи в реальні політичні голоси.
Четвертий удар нанесла економіка.
Висока інфляція 2022 – 2024 років, зумовлена світовим стрибком цін на енергоносії через відмову ЄС від російської нафти і газу, сильно вдарила по гаманцях пересічних поляків. Попри спроби уряду запровадити термін “путінфляція”, споживачі зробили власний побутовий висновок: якщо у кризі винна війна, її треба негайно зупинити, навіть шляхом капітуляції України. П’ятим чинником стало повне фіаско у розбудові двостороннього партнерства після історичного піднесення 2022 року.
Шанс на інтеграцію втрачено.
Сторони мали готовий проєкт постійного механізму консультацій для створення стратегічного союзу за зразком Франції та Німеччини, але Варшава заблокувала процес через початок масштабної зернової кризи на кордоні. Економічне протистояння запустило небезпечну спіраль взаємного розчарування серед політичних еліт обох країн, що миттєво віддзеркалилося на суспільних настроях.
Наслідки виявилися важкими.
Токсична роль соціальних мереж та історичні суперечки
Окремим деструктивним рушієм кризи стала лавиноподібна дезінформація та фейкові наративи у цифровому просторі.
Польські соцмережі переповнені неправдивими твердженнями, нібито українці масово відбирають робочі місця у місцевого населення, хоча офіційна статистика безробіття доводить гостру потребу країни в робочих руках. Інший популярний міф звинувачує біженців у паразитуванні на державних соціальних виплатах. Цей фейк легко приживається через особистий досвід мільйонів поляків, які колись емігрували до Британії чи Німеччини й отримували там солідну допомогу, тому вони помилково екстраполюють цей досвід на мізерні польські соціальні виплати, на які неможливо вижити без офіційного працевлаштування.
Олії у вогонь підливає історія.
Глибокі розбіжності у поглядах на історичні події та постать Степана Бандери залишаються серйозним джерелом реального обурення польського суспільства. Нерозумна і запізніла позиція української влади щодо блокування пошуку та ексгумації тіл жертв Волинської трагедії завдала колосальної шкоди іміджу України. Антибандерівська істерія штучно підігрівається алгоритмами Meta, X та TikTok.
Радикалізація приносить прибутки.
Поліцейські звіти підтверджують, що два мільйони українців у Польщі є законослухняною групою, яка не створює аномальної кількості правопорушень. Проте будь-який побутовий конфлікт за участю мігрантів миттєво підхоплюється радикальними інтернет-спільнотами. Алгоритми сучасних платформ спеціально просувають мову ненависті та екстремальні емоції задля утримання уваги користувачів, і цю глобальну проблему наразі не здатні вирішити ні Володимир Зеленський, ні Дональд Туск.
Вплинути на це складно.
Держава під прицілом скептицизму та перспективи майбутнього
Негативне ставлення польських громадян автоматично проєктується з конкретних людей на всю українську державу в цілому.
Більше того, соцопитування виявляють закономірність: україноскептики сприймають офіційний Київ навіть гірше, ніж звичайних мігрантів. Пересічний польський обиватель може співчувати біженцям як жертвам агресії, але при цьому жорстко критикувати українську владу за героїзацію ОУН-УПА та заборону гуманітарних місій на Волині. Повернути втрачену довіру буде надзвичайно важко.
Потрібні системні кроки.
Міхал Потоцький переконаний, що майбутня перемога України у війні здатна спровокувати нову хвилю солідарності та емпатії серед поляків. Цей історичний момент керівництво обох держав зобов’язане використати для підписання фундаментальних угод та демонстрації взаємних компромісів. Проте приводів для надмірного оптимізму мало, адже базові причини нинішнього охолодження мають глобальний характер і міцно засіли в алгоритмах соціальних мереж.
Попереду тривала робота.
