Світову медієвістику сколихнуло непересічне відкриття. Команда європейських дослідників випадково виявила унікальний артефакт під час вивчення оцифрованих фондів однієї з італійських книгозбірень. Науковці натрапили на рукопис, який містить «Гімн Кедмона» — твір, що тепер офіційно вважається найстарішою збереженою поезією, написаною англійською мовою. Ця унікальна знахідка перевертає уявлення про середньовічну літературу. Вона створена на три століття раніше за текст, який донедавна очолював цей історичний список.
Новина швидко облетіла світ.
Подробицями сенсації з журналістами міжнародного агентства Associated Press поділилася Елізабетта Маньяті, запрошена наукова співробітниця Дублінського університету. Ірландські дослідники помітили староанглійські рядки поеми безпосередньо серед суцільного латинського тексту. Артефакт зберігається у Національній центральній бібліотеці Риму. До цього часу найдавнішим автентичним зразком поеми вважали копію початку XII століття, хоча існували й інші варіанти, які не входили до основного масиву рукописів.
Історія цього вірша є легендарною.
Згідно з хроніками ченця Беди Преподобного, поема виникла у VII столітті. Її автором став звичайний монастирський робітник. Чернець включив цей релігійний вірш до своєї фундаментальної праці «Церковна історія англійського народу». Ця книга стала найбільш тиражованим та копійованим текстом епохи Середньовіччя. Написаний староанглійською мовою гімн століттями залишався непоміченим під релігійними латинськими трактатами.
Самі першовідкривачі не стримували емоцій.
Ми були надзвичайно здивовані. Ми втратили дар мови і не могли повірити своїм очам, коли вперше побачили це.
Походження виявленого фоліанта пов’язують із відомим бенедиктинським абатством Нонантола. Кураторка середньовічних фондів римської бібліотеки Валентина Лонго підтвердила, що копію праці Беди створили саме місцеві ченці у своєму скрипторії. Цей релігійний комплекс у Середньовіччі вважався одним із головних центрів транскрипції та переписування книг. Згодом унікальна реліквія вирушила у тривалу і небезпечну подорож крізь віки.
Занепад абатства розпочався у XVII столітті.
Через втрату релігійного впливу величезне зібрання книг перевезли до Риму, потім переправили у Ватикан, а пізніше сховали в маленькій провінційній церкві. Частина цінних документів безповоротно зникла. Тільки на початку XIX століття вцілілі манускрипти опинилися на міжнародних аукціонах. Історичний примірник Беди встиг навіть перетнути океан і побувати в приватних колекціях Нью-Йорка.
Згодом унікальний фоліант повернувся додому.
Італійське міністерство культури організувало масштабні пошуки і викупило розсіяні рукописи легендарного абатства Нонантола. Проте книга тривалий час залишалася без належної уваги світової наукової спільноти. Елізабетта Маньяті понад чотири роки займалася укладанням детального каталогу збережених копій праць Беди Преподобного. Вона була впевнена, що фоліант досі перебуває у фондах бібліотеки, але через заплутану історію переміщень його практично не вивчали.
