Європейська кіноспільнота відзначила своїх найкращих: у Берліні відгриміла 38-ма церемонія вручення Європейської кінопремії, яка принесла несподівані тріумфи, гучні цитати й яскраві перемоги.
Норвезький фільм “Сентиментальна цінність” зібрав головний врожай, підтвердивши статус лідера не лише європейського, а й світового кіно. Разом із ним глядачі запам’ятають і трилер “Сірат”, і сміливі висловлювання кіномитців — від політики до болючих тем сучасності.
Ось як виглядала цьогорічна Європейська кінопремія очима журналіста.
У Берліні знову оплески та фотоспалахи: кінематографісти Європи зустріли найсильніших. Абсолютним лідером вечора стала “Сентиментальна цінність” режисера Йоакіма Трієра. Вона не лише вже отримала Гран-прі Канн, а й виграла одразу шість престижних нагород Європейської кінопремії: за найкращий фільм, режисуру, сценарій, чоловічу та жіночу роль, а також музику.
Сюжет фільму — непрості стосунки між відомою акторкою та її батьком-режисером, який намагається залучити дочку до свого останнього проєкту. Тема складних виборів, емоційного тиску й мистецьких амбіцій вивела стрічку у фаворити сезону.
Серед тих, хто піднімався на сцену, були Ренате Реінсве та Стеллан Скарсгард, відзначені як найкращі акторка й актор відповідно.
Не обійшлося й без гострих слів. Норвезька акторка Лів Ульманн, яка отримала нагороду за життєві досягнення, скористалася можливістю, щоб розкритикувати рішення опозиційної лідерки з Венесуели Марії Коріни Мачадо передати свою Нобелівську премію миру Дональду Трампу.
“Увесь світ перебуває під загрозою, коли насильство, яке залишається без відповіді, стає нормалізованим”, – підкреслив іранський режисер Джафар Панахі, якого на батьківщині заочно засудили за «пропаганду». Під час церемонії він згадав і про останні протести в Ірані, які назвав “одним із найгіркіших періодів в історії своєї країни”.
Екзистенційний дорожній трилер “Сірат” іспанця Олівера Лаксе забрав п’ять нагород, зокрема за звук і музику. Кращим документальним фільмом став хорватський “Річка смерті!”, де місцеві жителі переосмислили історію окупації їхнього міста у 1919-1920 роках. За найкращий костюм нагороджено стрічку “Звук падіння” Маші Шілінскі з Німеччини.
Вражаючий список відзначених робіт підкреслює багатогранність європейського кінематографу. Серед лауреатів — анімаційний фільм “Арко”, кращий монтаж (“Сірат”), кастинг, операторська та художня робота, а також приз молодих глядачів.
Ключові переможці церемонії
- Фільм – “Сентиментальна цінність”
- Документальний фільм – “Річка смерті!” (Fiume o Morte!)
- Анімаційний фільм – “Арко”
- Режисер – Йоакім Трієр (“Сентиментальна цінність”)
- Акторка – Ренате Реінсве (“Сентиментальна цінність”)
- Актор – Стеллан Скарсгард (“Сентиментальна цінність”)
- Сценаристи – Ескіл Фогт, Йоахім Трієр (“Сентиментальна цінність”)
- Відкриття – фільм “Падіння”
- Приз молодих глядачів – “Брати та сестри”
- Каст-директори – Надіа Ачімі, Луїс Бертоло, Марія Родріго (“Сірат”)
- Оператор-постановник – Мауро Ерсе (“Сірат”)
- Композитор – Ханья Рані (“Сентиментальна цінність”)
- Художник по костюмах – Сабріна Кремер (“Звук падіння”)
- Монтажер – Крістобаль Фернандес (“Сірат”)
- Художник по макіяжу та зачіскам – Торстен Вітте (“Бугонія”)
- Художник-постановник – Лая Атека (“Сірат”)
- Звукорежисура – Лая Казановас, Аманда Вільявієха, Ясміна Прадерас (“Сірат”)
- Короткометражний фільм – “Місто поетів”
- Міжнародна премія Eurimages – Марен Аде, Йонас Дорнбах, Джанін Джаковскі (Komplizen Film)
- Досягнення у світовому кінематографі – Еліс Рорвахер
- Премія за життєві досягнення – Лів Ульманн
Європейська кінопремія — один із найпрестижніших форумів світового кіно, який з 1988 року щорічно збирає професіоналів для відзначення нових досягнень. Вирішують долю премії експерти з різних країн континенту.
Цього року до списку номінантів потрапила й українська документальна стрічка Ольги Журби “Пісні землі, що повільно горить”, присвячена війні в Україні.
Європейське кіно знову довело: воно здатне і дивувати, і говорити про важливе — у своїх сюжетах, голосах та виборах.
