Столична влада докапіталізувала «Київміськбуд» на 2,56 млрд грн, але паралельно за 7 днів змінила двох ключових управлінців – голову наглядової ради та очільника правління. Компанія отримала ресурс на перезапуск, однак перед нею все ще стоїть масштабний борговий і будівельний вузол.
Ще кілька років тому «Київміськбуд» сприймали як непорушний символ київського девелопменту. Та «бетонна константа» дала тріщину: майданчики завмерли, інвестори залишилися без відповідей, а аргументи про «ковід і війну» перетворилися на замкнене коло – роботи зупинилися, продажі просіли, а без продажів не з’являлися кошти на відновлення робіт.
Для приватних забудовників криза часто означала пошук резервів або зовнішнього фінансування. Для «Київміськбуду» особливим фактором став його «майже комунальний» статус: те, що довго працювало як маркетингова перевага, у скрутні часи почало сковувати маневр.
У грудні 2025 року громада Києва в особі Київради виділила кошти на порятунок компанії. Але разом із фінансовим рішенням на поверхню вийшли й політичні та корпоративні конфлікти – з розмовами про те, що кадрові зміни ухвалювали Віталій Кличко та, за інформацією співрозмовників, голова виконкому партії «УДАР» Артур Палатний.
Порятунок забудовника, який надто великий, щоб упасти
Попередня епоха «Київміськбуду» асоціюється з 11-річним керівництвом Ігоря Кушніра. За цей час він став не лише менеджером компанії, де 80% акцій належали громаді Києва, а й помітним гравцем столичного ринку.
У 2023 році Кушніра відсторонили, а згодом звільнили після журналістського розслідування. На той момент житлові комплекси компанії вже пів року як були заморожені.
Після звільнення Кушніра керівником став Василь Олійник – співробітник одного з найбільших київських девелоперів Stolitsa Group. У політичних і бізнес-колах звучала версія, що призначення відбулося не без участі Владислави Молчанової, яку називають бенефіціарною власницею Stolitsa Group. Один зі співрозмовників пояснював це страхом «ефекту доміно» для всього первинного ринку нерухомості та небажанням допустити банкрутство найбільшого гравця.
Молчанова такі твердження заперечувала, заявляючи, що не лобіювала призначення Олійника і не намагалася впливати на процеси в компанії.
Сам Олійник у 2024 році звільнився. Після цього «Київміськбуд» очолила Світлана Самсонова, яка раніше працювала з заступником міського голови Владиславом Андроновим у Міністерстві аграрної політики.
Гроші в тумбочці
Поки компанія простоювала, Київрада створила тимчасову контрольну комісію для перевірки діяльності забудовника, а інвестори виходили на десятки мітингів і зустрічей з владою. Врешті рішення вималювалося майже без альтернатив – місто має поповнити статутний капітал компанії.
Підготовку до докапіталізації на 2,56 млрд грн команда Самсонової вела близько пів року. Однак сам випуск акцій та отримання ресурсу від міста припали вже на період іншого керівника: 19 грудня президентом призначили Дмитра Нікіфорова.
Нікіфоров пояснював своє залучення тим, що його запросили на фінальному етапі як спеціаліста з фондового ринку та управління активами. Він наголошував на ролі попередньої команди в підготовці процедури.
“Основну роботу на висококласному рівні зробила попередня команда. Моя задача була супроводити і очолити процес докапіталізації, а саме випуск акцій і отримання грошей від міста. Ми з цією задачею впоралися”, – заявив Дмитро Нікіфоров.
Важлива деталь: статутний капітал поповнили не «живими» грошима, а облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП). Саме спосіб докапіталізації став одним із найбільш конфліктних епізодів історії з порятунком забудовника.
За інформацією двох обізнаних співрозмовників, після історії з впливом Молчанової за рішення в «Київміськбуді» почав боротися тодішній «смотрящий» за Києвом Денис Комарницький. Йшлося про спроби просунути варіант докапіталізації «живими» коштами, розмістивши їх на депозит у «правильному» банку, щоб отримувати відсотки і не поспішати спрямовувати ресурс на добудову.
Один із членів контрольної комісії передавав позицію Андронова так: докапіталізацію потрібно завершити до кінця календарного року, а з ОВДП це швидше й легше, при цьому проблем із монетизацією облігацій бути не має.
Співрозмовник, долучений до процесів, пояснював ризики затягування бюджетно-процедурного вікна: без завершення до кінця року можливість поповнити капітал могла б зрушити на значно пізніший термін.
Чому зняли Андронова і Нікіфорова
Після завершення докапіталізації кадрові рішення посипалися одне за одним. Андронова усунули з посади голови наглядової ради, а його протеже Нікіфорова попросили залишити позицію очільника правління лише через 7 днів після призначення.
Один із мотивів, який називали співрозмовники, – саме принципова позиція щодо ОВДП. Інший – претензії до «надмірної» самостійності заступника міського голови. За версією співрозмовника з оточення мера, «Віталію та Артуру не сподобалось, що Андронов не радився з ними за ключовими питаннями».
Сам Андронов не погоджувався з трактуванням цих змін як конфліктної «відставки», наголошуючи на корпоративній природі рішення.
“Для кадрових рішень не треба погоджень. Акціонер може легко змінювати членів і голів наглядової ради, в акціонерному товаристві це, по суті, технічна процедура”, – сказав Владислав Андронов.
Схожий тон обрав і Нікіфоров, підкреслюючи право власника на кадрові кроки та описуючи зміни як логіку етапів – від підготовки докапіталізації до переходу в фазу будівельних робіт.
“Рокіровка з точки зору корпоративної практики абсолютно законна – акціонер може в будь-який момент змінювати представників у наглядовій раді простим повідомленням. А наглядова рада формує правління під задачі, які бачить. Був певний етап в компанії, потім другий, зараз третій”, – зазначив Дмитро Нікіфоров.
«Київміськбуд» «повісили» на Пантелеєва
Після ротацій кермо наглядової ради перейшло до першого заступника міського голови Петра Пантелеєва. Новим головою правління став Валерій Засуцький – фігура, яку опитані співрозмовники описують як «темну конячку».
Засуцький з’явився у будівлі на Хрещатику, 36 влітку 2025 року, а далі, за словами співрозмовника, «методично лобіював власну кандидатуру» на керівну посаду протягом останніх пів року.
Відомо також, що новий керівник – колишній співробітник Служби безпеки України, де курував будівництво житла для співробітників СБУ.
Пантелеєв у ці дні не коментував ситуацію. Джерело в міській владі стверджувало, що додаткове навантаження у вигляді головування в наглядовій раді він сприйняв без особливого ентузіазму, а паралельно Київ ліквідовував наслідки російського обстрілу теплоенергетичних підприємств, за які відповідає посадовець.
Майбутнє найбільшого забудовника столиці
Фінансова ін’єкція змінила структуру власності: після емісії акцій частка громади Києва зросла з 80% до 99,87% у холдинговій компанії. Але ключове питання для інвесторів – не в цифрі на папері, а в тому, коли знову запрацюють крани.
Зобов’язання «Київміськбуду» – 120 будинків різного ступеня готовності. Йдеться про потребу добудувати ще майже 550 тис. кв. м, а кількість інвесторів, які очікують на квартири, перевищує 30 тисяч. За словами обізнаного співрозмовника, до третини вкладників припадає на житлові комплекси, що стартували під брендом «Укрбуд».
Окремий вузол – 18 об’єктів «Укрбуду», добудову яких у липні 2020 року уряд на виконання рішення президента Володимира Зеленського передав саме «Київміськбуду». КМДА очікує, що Кабмін виділить 2,28 млрд грн на завершення цих проєктів, однак з огляду на пріоритети держави під час великої війни перспектива такого фінансування виглядає сумнівною.
Навіть із 2,56 млрд грн докапіталізації безпосередньо на будівельні роботи компанія зможе спрямувати близько 2 млрд грн. Орієнтовно 500 млн грн потрібно віддати на чинні борги – перед підрядниками, за кредитами банків та за пайовими внесками до бюджету столиці.
У контексті боргів і підрядних відносин згадуються дані журналістського розслідування: до 2023 року президент компанії Кушнір залучав підрядників, які належали його оточенню. Лише у 2020 – 2021 роках компанії «Укрбуд Інвест», «Горбуд», «Ягуар» та «Будівельно-промислова компанія Ягуар» отримали від «Київміськбуду» понад 3 млрд грн.
У КМДА при цьому наголошують: виплат чекають не лише пов’язані структури, а й «нейтральні» будівельники, які так само працювали на об’єктах і залишилися без розрахунків.
Паралельно звучало й запитання про відповідальність за стан компанії. Міська влада заявляла про аудит міжнародними компаніями Baker Tilly та Ernst & Young. Однак, за словами співрозмовника, який орієнтується в ситуації, повний текст аудиту фінансової звітності від Baker Tilly був безповоротно втрачений, а у членів правління, наглядової ради та депутатів є лише скорочена версія, в якій «немає нічого корисного».
Один із фінальних висновків, який озвучують учасники обговорень, стосується управлінської моделі минулих років: «одноосібне архаїчне управління» та невраховані ризики, що й завели компанію в нокдаун. Тепер статут переписали під «найкращі практики» корпоративного управління і суттєво розширили повноваження акціонера – громади Києва. Чи перетвориться це на реальний контроль і відновлення будівництва – відповідь для інвесторів дасть лише темп робіт на майданчиках.
