Ходьба у темпі понад 6 км/год може зменшити ризик розвитку порушень серцевого ритму на 43% — до такого висновку дійшли дослідники у масштабному спостереженні, результати якого опублікували в журналі BMJ Journals. У проєкті взяли участь понад 420 тисяч мешканців Великої Британії.
За даними дослідження, найсуттєвіше покращення здоров’я серця спостерігалося у тих, хто звик пересуватись швидко, тоді як повільна ходьба виявилася значно менш ефективною. Хоча дослідники наголошують — спостереження не є підставою для остаточних причинно-наслідкових висновків, зібрані факти створюють ґрунт для подальших рекомендацій.
Темп має значення
У дослідженні учасники самостійно вказували свою звичну швидкість ходьби, що дозволило розподілити їх на три групи:
- Повільний темп — менше ніж 4,8 км/год
- Середній темп — від 4,8 до 6,4 км/год
- Швидкий темп — понад 6,4 км/год
У групі з повільним темпом опинилося 6,5% опитаних, середнім — 53%, а ще 41% учасників повідомили про звичку ходити швидко. Протягом 13 років спостереження аритмії різного характеру розвинулись у понад 36 тисяч осіб (близько 9%).
Результати показали, що у порівнянні з повільною ходьбою, середній і швидкий темп асоціювалися з нижчим ризиком серцевої аритмії на 27%, а в окремих випадках — до 43%.
Фізична активність та метаболічні механізми
Автори дослідження звертають увагу на те, що частину позитивного ефекту можна пояснити метаболічними й запальними процесами в організмі. Зокрема:
- Швидка ходьба знижувала індекс маси тіла
- Зменшувала рівень системного запалення
- Покращувала загальний обмін речовин
Вчені підрахували, що приблизно 36% зв’язку між темпом ходьби та ризиком аритмії можна пояснити саме цими фізіологічними змінами.
Не однозначно, але обнадійливо
Попри переконливі цифри, дослідники попереджають: йдеться про спостережливе дослідження, тож причинно-наслідкові зв’язки ще потребують верифікації. До того ж темп ходьби був зафіксований на основі самозвітів, а не об’єктивних вимірювань.
Водночас дослідження дає вагомий сигнал: регулярна швидка ходьба — доступна форма фізичної активності, яка може відігравати значну роль у профілактиці серцево-судинних порушень. Вчені рекомендують включати її до щоденного способу життя, як частину турботи про серце.
