31 липня, трохи більше місяця тому, Верховна Рада під тиском вуличних акцій підтримала президентський законопроєкт, який повернув незалежність Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Це рішення ухвалили лише через дев’ять днів після того, як парламент, під тиском Банкової, проголосував за протилежне і фактично позбавив антикорупційні органи самостійності. Тоді це викликало обурення серед студентів та громадських активістів, які вийшли з картонними плакатами під стіни Офісу президента, а також неприховане здивування європейських партнерів.
Здавалося, що конфлікт вичерпано, і система може працювати далі. Але відтоді почали розгортатися події, які лишаються майже непомітними для громадськості. Вони свідчать, що боротьба навколо НАБУ і САП була лише епізодом у затяжному протистоянні, де переможець ще далеко не визначений.
Відверта ліквідація цих органів наразі малоймовірна. Однак зменшення їхніх повноважень, втрата суспільної довіри, відтік детективів і системний тиск – цілком реальний сценарій. Попри публічні обіцянки дати спокій НАБУ і САП, дії влади свідчать про інше.
Прослушка квартири Міндіча і відставка в “Енергоатомі”
У жовтні минулого року журналісти “Української правди” почали досліджувати таємні зустрічі бізнесмена Тімура Міндіча, близького до президента, у квартирі на вулиці Грушевського, 9-а. За інформацією джерел, там вирішувалися неформальні питання енергетики та оборонки.
Спостереження виявилося майже неможливим – об’єкт перебував під наглядом спецслужб. Однак після публікацій про ймовірне прослуховування у квартирі Міндіча, Офіс президента провів перевірку і цього разу виявив апаратуру у підлозі. Невдовзі після цього відбулося несподіване звільнення голови “Енергоатома” Петра Котіна, який залишив країну. Саме цю компанію джерела називали у сфері впливу Міндіча.
Зміст записів досі не оприлюднено, що лише підсилює напругу. У політичних колах визнають: якщо на плівках є компромат на перших осіб держави, наслідки можуть стати катастрофічними.
Обшуки в НАБУ і справа Христенка
21 липня СБУ провела масштабну операцію, заявивши про “очищення” НАБУ і САП від російського впливу. Було проведено 49 обшуків, двох детективів арештували за підозрою у державній зраді. У справі фігурував народний депутат від забороненої ОПЗЖ Федір Христенко, який хизувався контактами з антикорупційними органами.
У липні під час обшуків у його родичів знайшли документи з інформацією про детективів НАБУ. Головним контактером Христенка називають керівника управління детективів Руслана Магомедрасулова, якого також підозрюють у корупційних схемах і зв’язках із Росією.
Примітно, що саме Магомедрасулов організовував прослуховування квартири Міндіча, а інший детектив – Олександр Скомаров – вів справу віцепрем’єра Олексія Чернишова, близького до президента. Це підсилює припущення, що “антикорупційні війни” тісно переплетені із політичними інтересами Банкової.
Повернення Христенка в Україну
На початку вересня СБУ та Офіс генпрокурора повідомили про затримання Христенка, який роками переховувався в Дубаї. За інформацією джерел, його не екстрадували, а фактично “передали” Україні завдяки домовленостям найвищого рівня. Над цим працювали секретар РНБО Рустем Умєров та керівник контррозвідки СБУ Олександр Поклад.
Цей безпрецедентний випадок став сигналом для інших українських втікачів у Перській затоці, які досі почувалися у безпеці. Водночас Банкова отримала унікальний козир: Христенко може свідчити не лише проти детективів НАБУ, а й проти політичних діячів. Наскільки достовірними будуть ці свідчення – наразі загадка.
Справа Чернишова і тиск на антикорупційні органи
28 червня цього року наближення підозри віцепрем’єру Олексію Чернишову стало точкою неповернення у війні влади з НАБУ і САП. Паралельно під слідством опинилися інші люди з оточення президента – бізнесмен Міндіч та ексзаступник голови ОП Ростислав Шурма, у якого навіть відбулися обшуки в Німеччині.
Шурма вже переїхав до Австрії, Міндіч планує виїзд в Ізраїль, а Чернишов опинився під найбільшим ризиком. За даними журналістів, компанії, пов’язані з ним, будували розкішні маєтки під Києвом у розпал війни. Проте у справі досі бракує експертиз і незалежних прослуховувань – ці інструменти все ще контролює влада.
Спроби обмежити НАБУ і САП через закони
Після повернення незалежності антикорупційних органів у липні влада двічі намагалась протиснути через парламент зміни, які фактично паралізували б їхню роботу. Один законопроєкт пропонував дозволити уникати відповідальності за корупцію на держзакупівлях, якщо є “роз’яснення” від Мінекономіки. Інший легалізував би дії, що шкодять державі, якщо вони виконані в межах “контррозвідувального завдання”.
У НАБУ розуміють: будь-яке розслідування проти топчиновників чи друзів президента може обернутися особистими проблемами для детективів – від обшуків до допитів. Фактично тиск перетворився на системну тактику.
Що далі?
За даними “Української правди”, СБУ керується внутрішніми документами, де дії окремих детективів НАБУ трактуються як державна зрада через “контакти з РФ”. Це дає можливість підводити під кримінальні статті і справу Чернишова, і прослуховування Міндіча.
Повернення Христенка лише загострює ситуацію. За словами співрозмовників у силових відомствах, він уже почав давати свідчення. Та чи справді вони доведуть російський вплив на антикорупційні органи, чи стануть інструментом у політичній грі – покаже час. Єдине, що очевидно: у цій затяжній війні ризикує виграти лише Росія, яка прагне одночасно послабити і владу, і незалежні антикорупційні інституції України.
