Нове призначення Жозе Моурінью в Бенфіці викликало чималий резонанс у футбольному світі. Але мало хто пам’ятає, що для «Особливого» це вже друге знайомство з клубом із Лісабона. Ще у 2000 році він очолював «Орлів», залишивши після себе яскравий, хоч і короткий слід.
У вересні того року на «Да Луж» панувало розчарування. Команда вилетіла з Кубка УЄФА від скромного шведського «Гальмстаду», а тодішній тренер Юпп Гайнкес залишив клуб після нищівної критики фанатів. Його помічник Жозе Моурінью отримав шанс очолити команду, хоча ще донедавна його називали не інакше як «перекладачем» у Барселоні.
В Іспанії він дійсно допомагав Боббі Робсону та Луї ван Галу, проте це було значно більше, ніж простий переклад. Моурінью займався тактикою, розробляв схеми, збирав інформацію про суперників і вчився у найкращих. Саме там він здобув репутацію харизматичного та вимогливого асистента, якого поважали навіть такі зірки, як Хаві чи Роналдо.
У Бенфіці він одразу почав змінювати підхід до роботи. Замість виснажливих пробіжок команда отримала тренування з м’ячем, організовані за чітким планом. «Поле виглядало як аеропорт, усе розділене на секції», – пригадував гравець Діогу Луїш. Молодь отримала шанс проявити себе, а досвідчені футболісти – нову мотивацію. Саме тоді розкрився талант Маніше, на якого Моурінью мав величезний вплив.
Перші результати були суперечливими: поразка від «Боавішти», виліт із єврокубків, проте згодом команда набрала хід. Кульмінацією став розгром «Спортинга» 3:0 у дербі, коли Бенфіка здобула четверту поспіль перемогу. Атмосфера в команді змінилася, з’явилась віра у власні сили.
Але політика клубу взяла гору. Новообраний президент Мануел Віларінью бачив на посаді головного тренера лише легенду Тоні, попри успіхи Моурінью. Коли Жозе попросив продовжити контракт, керівництво відмовило. Він сприйняв це як недовіру та почав придивлятися до «Спортинга», що тоді звільнив свого наставника. Цей крок розцінили як шантаж, і Бенфіка розірвала співпрацю з тренером.
Вже невдовзі клуб опинився на 6-й позиції чемпіонату – найгіршій з 1935 року. А Моурінью, очоливши «Лейрію», вивів команду на 5-те місце та заявив про себе на всю Португалію. Це стало початком його тріумфальної кар’єри, що згодом подарувала футбольному світові «золотий» Порту, великі перемоги з Челсі та Інтером, неймовірні битви з Реалом і Барселоною.
Сьогодні він повертається до Бенфіки вже як досвідчений та сивочолий стратег, якого згадують у підручниках. І хоча у клубі, схоже, мало що змінилося – від гучних скандалів до невдалих виступів у Європі – сам Моурінью повернувся зовсім іншим. Тепер він – легенда, яка колись починала свій шлях із 11 матчів у Лісабоні.
