Румунія опинилася у фазі нової політичної нестабільності, яка може мати довготривалі наслідки.
23 квітня Соціал-демократична партія (PSD) оголосила про відкликання своїх міністрів з уряду, який очолює Іліє Боложан.
Цей крок не призводить автоматично до падіння кабінету, однак підриває баланс сил у владі. В умовах бюджетних труднощів та зростання підтримки ультраправих сил – передусім партії AUR Джордже Сіміона – ситуація може перерости у тривалий період політичної нестабільності.
Після парламентських виборів у грудні 2024 року формування коаліції без участі ультраправих сприймалося як сигнал стабільності для Європи та України.
Попри внутрішні суперечності, партії домовилися про співпрацю, щоб утримати проєвропейський курс і не допустити приходу до влади AUR, яку часто пов’язують із євроскептицизмом та поширенням російських наративів.
Тепер же ризик повернення цього сценарію знову став реальністю.
Ситуація загострилася настільки, що виникає питання – що саме стало причиною дій соціал-демократів і які наслідки чекають країну.
Бюджетні суперечки стали каталізатором конфлікту
Коаліція, сформована півтора року тому за участю PSD, Націонал-ліберальної партії (PNL), Союзу порятунку Румунії (USR) та Демократичного союзу угорців Румунії (UDMR), мала амбітні цілі.
Серед них були:
- стабілізація державного бюджету
- збереження доступу до фінансування з ЄС
- стримування радикалізації політики
Втім, від самого початку союз залишався нестійким.
Недовіра між партнерами робила його вразливим до політичних криз.
Однією з ключових домовленостей була ротація прем’єра: до 2027 року уряд очолює Боложан, після чого посаду має зайняти представник PSD. Вихід соціал-демократів фактично означає відмову від цієї угоди.
Президент Нікушор Дан оперативно підписав заяви про відставку міністрів PSD і призначив тимчасових виконувачів обов’язків. Паралельно він ініціював консультації з проєвропейськими силами щодо стратегічних програм, включно з PNRR і SAFE.
Однак у разі затягування політичної кризи країна ризикує втратити частину європейського фінансування або навіть залишитися без нього.
Боложан, своєю чергою, не демонструє наміру залишати посаду і заявляє про готовність працювати навіть у форматі уряду меншості.
PSD пояснює свій демарш соціально-економічними причинами.
Партія виступає проти низки реформ уряду:
- підвищення податків
- скорочення державного апарату
- перегляду соціальних витрат
- обмеження бюджетних привілеїв
- посилення фінансового контролю
Такий підхід пояснюється специфікою електоральної бази PSD.
Її часто називають партією бюджетників і отримувачів соціальної допомоги.
Соціал-демократи традиційно мають вплив у державному апараті та серед виборців, залежних від соціальних виплат.
Водночас економічна ситуація змушує уряд діяти жорстко.
У 2025 році Румунія мала найбільший бюджетний дефіцит у ЄС – 7,9% ВВП. Єврокомісія прогнозує слабке зростання економіки у 2026 році на рівні 1,1%, що пов’язано з необхідністю фінансової стабілізації.
Можливість відставки уряду залишається відкритою
Протистояння між PSD і Боложаном має складний характер.
З одного боку, соціал-демократи прагнуть дистанціюватися від непопулярних рішень і зберегти підтримку виборців.
З іншого – їхні дії послаблюють здатність держави проводити необхідні реформи.
Ключове питання – чи призведе ця криза до зміни влади.
Поки що відставка уряду не є автоматичною.
Згідно з Конституцією, кабінет може бути відправлений у відставку лише через вотум недовіри.
Для цього потрібно 233 голоси парламенту.
На сьогодні PSD разом із AUR мають близько 220 голосів.
Це означає, що їм не вистачає підтримки для успішного голосування.
Ситуацію ускладнює нестабільність серед потенційних союзників.
Наприклад, партія POT втратила статус парламентської групи після внутрішнього розколу.
Крім того, попередні голосування показують, що навіть опозиційні сили не завжди діють узгоджено.
Під час ухвалення бюджету на 2026 рік частина малих партій підтримала уряд, попри критику.
Це свідчить про їхню прагматичність і готовність до ситуативних домовленостей.
У таких умовах політична торгівля стає ключовим фактором.
Це додає нестабільності, але не гарантує падіння уряду.
Також обговорюється можливість конституційного сценарію.
Зокрема, йдеться про потенційний вотум довіри через зміну складу уряду.
Однак цей механізм не має чіткої юридичної процедури і може затягнутися.
Зростає ризик посилення ультраправих
Найбільша загроза полягає не у самому конфлікті, а в його політичних наслідках.
Останнім часом підтримка AUR знижувалася, але нинішня криза створює для них нові можливості.
Партія вже заявила про намір ініціювати вотум недовіри на початку травня.
Для неї важливо не лише результат голосування, а й демонстрація слабкості влади.
У цій ситуації PSD ризикує посилити своїх конкурентів.
Намагаючись послабити уряд, соціал-демократи можуть сприяти зростанню популярності ультраправих.
Подальший розвиток подій залишається невизначеним.
Найближчий сценарій – робота уряду у форматі меншості.
Це дозволить зберегти доступ до фінансування ЄС.
Інший варіант – успішний вотум недовіри і формування нової коаліції.
У такому разі відносини з Брюсселем можуть погіршитися.
PSD може спробувати використати ситуацію для політичного торгу з Єврокомісією.
Ще один сценарій – звернення до Конституційного суду для перегляду статусу уряду.
Це означатиме затягування кризи і нові переговори.
Найризикованіший варіант – дострокові вибори.
Вони можуть суттєво змінити політичний баланс у країні.
Ультраправі в такому разі мають шанс стати найсильнішою силою.
Існує також теоретична можливість переформатування коаліції без виборів.
Однак цей сценарій виглядає малоймовірним через позицію PNL і самого Боложана.
Сьогоднішня ситуація демонструє парадокс: спроба PSD дистанціюватися від непопулярних реформ може призвести до ще глибшої кризи та зміни політичного курсу країни.
