У Лондоні стартував театральний проєкт Ukraine Unbroken (“Незламна Україна”) – п’ять коротких вистав про війну Росії проти України, де центральною темою стала депортація й викрадення українських дітей. Покази триватимуть у театрі “Аркола” з 27 лютого до 28 березня 2026 року.
Прем’єра циклу вже відбулася в Лондоні. Проєкт зібраний як концентрований зріз подій від 2014 року й до сьогодні – з акцентом на ключові моменти та “моральні дилеми” війни.
Автор і куратор постановки – британський режисер політичного театру Ніколас Кент. Він відомий документальними та трибунальними виставами про в’язницю Гуантанамо, трагедію Гренфелла та інституційний расизм у Великій Британії.
Окремою лінією у “Незламній Україні” звучить жива музика – на сцені гратиме українська бандуристка Марія Петровська.
П’ять історій – один хронологічний нерв
Цикл складений з п’яти міні-п’єс, кожна з яких бере окремий період або сюжет, але разом вони вибудовують послідовність – від Майдану до реалій повномасштабної війни та її наслідків.
- Погляд на події Майдану 2014 року через історію подружжя, яке опиняється в заручниках у готелі “Україна”, поки їхній син протестує на вулиці – революція показана очима родини, розділеної страхом, тривогою і надією (“Завжди” Джонатана Маєрсона).
- Перші дні повномасштабного вторгнення – похмуро-комічна хроніка російської “спецоперації”, що досліджує пропаганду, ілюзії та абсурдність вторгнення, яке “не було війною” (“П’ятиденна війна” Девіда Едгара).
- Чорно-гумористична монолог-сповідь героя, який ховається від мобілізації та розмірковує, як війна змінила його самого і друзів, і що означає бути чесним із собою, коли вибір визначає життя (“Три товариші” Наталки Ворожбіт).
- Епізод про українських військових, які захоплюють пораненого північнокорейського солдата – дилема між порятунком з ризиком для себе або відмовою від допомоги; п’єса ставить питання про етику війни та силу Женевських конвенцій (“Жахливі речі” Девіда Грейга).
- Драма про одну з десятків тисяч українських дітей, викрадених Росією: мати шукає доньку в системі пропаганди, “перевиховання” і затирання української ідентичності (“Захоплений” Кет Госкович).
Сам Кент наголошує, що саме сюжет про викрадення й депортацію дітей став для нього центральним у цьому проєкті.
“Багато людей у Британії просто не знають масштабів цього злочину. Усі, кому я розповідав про викрадених дітей, самі досліджували це питання. Тож це вже мало значення. Я не кажу, що через це звільнять якусь дитину. Але принаймні це започаткувало дискусію”, – каже Кент.
Благодійна частина – через театральну сувенірку
Організатори також заклали благодійний механізм: чверть прибутку від сувенірної програми театру передадуть організації Save Ukraine, яка займається поверненням викрадених дітей.
Режисер, який перетворює документи на сцену
Ніколас Кент – один із найпомітніших майстрів документального та політичного театру у Великій Британії. Понад 28 років він очолював лондонський театр Tricycle (нині Kiln) і створював серію “трибунальних” вистав, що дослівно відтворювали матеріали судових розслідувань – від справи Стівена Лоуренса до теми Гуантанамо.
У своїх роботах Кент неодноразово виводив на передній план інституційний расизм, корупцію, державні провали та порушення прав людини. Для нього театр – не декорація, а інструмент суспільної розмови, який має штовхати глядача до дії.
Тепер цей інструмент він застосовує до української теми – через короткі, різні за тоном історії, що зводяться до одного: війна триває не лише на фронті, і її наслідки мають імена, голоси та зниклих дітей, яких досі шукають.
