Після чергової хвилі митної ескалації з боку Вашингтона Європейський Союз опинився перед вибором: відповідати агресивно, як Китай, чи обрати стратегічну стриманість. Брюссель, схоже, знову ставить на виважену тактику — зберігаючи спокій, але тримаючи всі варіанти відкритими.
Останні місяці США ініціювали низку нових тарифних бар’єрів — зокрема 10-відсоткове загальне мито та спеціальні 25-відсоткові збори на автомобілі, деталі, сталь, алюміній, а також додаткові мита проти Китаю, Венесуели, Ірану й країн-сусідів. ЄС, який є найбільшим торговим партнером США, вирішив діяти поступово й точково, не провокуючи ще глибшої економічної війни.
Тактика відстрочених кроків
У березні ЄС анонсував заходи у відповідь, серед яких — оновлені «балансувальні» мита, вперше введені ще у 2018–2020 роках. Ці дії планували реалізувати у два етапи, починаючи з квітня. Проте Брюссель швидко змінив курс і вже в середині місяця призупинив впровадження санкцій, очікуючи на переговори.
9 квітня країни-члени ЄС все ж схвалили пакет митних заходів, що охоплюють імпорт з США на суму до 22 мільярдів євро. Однак наступного дня Єврокомісія повідомила, що ці заходи зупинено на 90 днів — у відповідь на аналогічну поступку з боку США, які тимчасово відкладають 20-відсоткове мито проти Європи.
Європейський інструмент стримування
Брюссель не лише загрожує митами. У грудні 2023 року в ЄС набув чинності так званий Anti-Coercion Instrument — новий механізм економічної протидії примусу. Цей інструмент дозволяє запроваджувати не лише мита, а й обмеження на послуги, інвестиції, закупівлі та права інтелектуальної власності. Хоча Єврокомісія поки не активувала його щодо США, сам факт його існування додає важелів у перемовинах.
Прицільна атака на “червоні” штати
Особливістю європейської відповіді стала спроба спрямувати тиск на ті регіони США, які підтримують чинного президента. За витоками ЗМІ, ЄС готує мита на товари, що експортуються переважно з «червоних» штатів — соя, кукурудза, м’ясо, тютюн, поліетилен, сталь, апельсиновий сік, косметика, текстиль.
Водночас Брюссель свідомо не чіпає чутливі сегменти імпорту, як-от енергоносії чи медпрепарати. Такий вибір демонструє прагнення до поміркованого балансу — вплинути на політичні рішення у США, не завдаючи удару по своїй економіці.
Можливості для України
На тлі тарифного протистояння може з’явитися додаткова ніша для українського експорту — зокрема у сегменті сої. Наразі США є другим постачальником сої в ЄС після Бразилії. Якщо Брюссель запровадить мита, Україна, яка користується нульовими ставками згідно з Угодою про асоціацію, потенційно зможе посилити свої позиції на європейському ринку.
Однак додаткові мита на сою плануються не раніше грудня 2025 року — а отже, ситуація може докорінно змінитись до того часу.
Компроміс замість ескалації
Замість повномасштабної тарифної війни ЄС прагне шукати збалансовані рішення. Брюссель уже запропонував Вашингтону взаємне скасування мит на промислову продукцію. Така угода могла б стати рідкісним прикладом позитивного результату в епоху глобального протекціонізму.
Хоча шанси на успіх таких переговорів залишаються невизначеними, стратегія ЄС виглядає як курс на збереження довгострокової стабільності — як для Європи, так і для світової економіки в цілому.
