Ще тиждень тому вболівальники збірної України з хокею навряд чи мріяли про боротьбу за вихід до топ-дивізіону. Але команда Дмитра Христича змусила повірити — і саме тому розчарування від підсумкового результату таке болюче.
П’ять матчів, три перемоги, сльози радості та гіркота останньої поразки — усе це стало частиною емоційного гойдалки, яка, на жаль, завершилася жорсткою посадкою. Аналізуємо ключові чинники, які завадили українцям здолати шлях до хокею вищого рівня.
1. Нереалізовані шанси в більшості
Майже 32 хвилини гри у чисельній перевазі — і жодного закинутого гола. 17 спроб — нуль реалізацій. Навіть збірна Румунії, яка провалила чемпіонат, реалізувала бодай одну більшість. Японці — чотири з п’ятнадцяти. Українці — жодної.
Навіть проти Японії, яка не мала турнірної мотивації та втратила двох ключових гравців, синьо-жовті не зуміли скористатися з форматів 5 на 3. Були кидки, контроль шайби — але і штрафи у власному складі. Рахунок реалізації — 0% — це вирок для будь-якої команди, яка мріє про еліту.
2. Захист без атакувальної ефективності
Жоден із захисників не відзначився шайбою за турнір. Так, їхня основна роль — захищати, але й участь у створенні небезпечних моментів потрібна. Ігор Мережко та Філіп Пангелов-Юлдашев — відомі своїми потужними китками, проте цього разу вони залишились у тіні.
Голи здебільшого стали результатом зусиль нападників — переважно першої ланки. А от з “синьої” не вистачило накидань, відскоків і несподіваних моментів, які могли принести результат.
3. Перша ланка витягнула максимум, інші — ні
Захаров, Денискін і Бородай закинули 11 з 16 шайб команди. Віктор Захаров (6 голів) та молодий Бородай, який вразив сміливістю в атаці, стали справжніми лідерами. Однак інші ланки не змогли підтримати цю динаміку.
Команда дуже залежала від одного тріо, що в умовах напружених матчів є ризиком. Особливо, коли суперники добре вивчають структуру гри і зосереджуються саме на нейтралізації лідерів.
4. Втрата Богдана Дяченка
Після травми основного воротаря Богдана Дяченка, який демонстрував феноменальну статистику (96,5% сейвів), місце у воротах зайняв 18-річний Олександр Левшин. Його гра була впевненою, але в матчі проти Великої Британії в серії булітів команда втратила вирішальні очки.
Можливо, саме Дяченко міг змінити результат останньої гри — але спорт не знає умовного способу. У підсумку, Україна отримала лише 9 очок замість необхідних 10.
5. Ментальність і тиск останнього кроку
Матч проти Японії — той, у якому все вирішувалося. І знову — поразка. Восьма поспіль в офіційних матчах. Команда не витримала психологічного тиску, не змогла переломити хід гри після 1:3. Хоча й проявила характер, відігравшись до 3:3, потрібної ментальності переможця не вистачило.
Це поразка, яка має навчити. Українська збірна довела, що може конкурувати навіть із фаворитами, але на найвищому рівні важливі не лише майстерність та тактика, а й психологічна стійкість.
Україна злетіла високо — й тепер має шанс злетіти ще раз. Але для цього треба бути готовими до жорсткої турбулентності. І не здаватися до самого фінішу.
