Болгарія готується до важливої події: країна вже повноцінно приєдналася до Шенгенської зони, а з 1 січня 2026 року може перейти ще й на євро. Усі технічні й економічні вимоги для цього вона виконала — про це йдеться в конвергентному звіті Європейського центробанку та Єврокомісії, опублікованому 4 червня. Тепер залишилося отримати формальне “добро” від Ради ЄС, Європарламенту та ЕкоФіну, на що очікують до кінця липня.
Проте цей процес супроводжується не лише святковими настроями, а й жорстким політичним протистоянням — насамперед через спроби РФ і проросійських сил вплинути на вектор руху Болгарії. На кону — не лише зміна національної валюти, а й політична незалежність країни та її подальша інтеграція до європейського простору.
Євроінтеграція як виклик для проросійських еліт
Поглиблення євроінтеграції Болгарії давно стало подразником для проросійських політиків і організацій у країні. Їхня риторика зводиться до захисту “національного суверенітету”, проте за цією фразою криється страх втратити вплив та електорат. Якщо Болгарія вступить до єврозони, це серйозно вдарить по позиціях політичних друзів Кремля, послабить “м’яку силу” РФ і зробить вихід країни з ЄС практично нереальним.
Більше того, після переходу на євро влада у Софії матиме менше простору для популістських маневрів — фінансову політику контролюватиме Європейський центробанк. Саме тому з боку проросійських сил чиниться серйозний опір. Президент Румен Радев, відомий своїми симпатіями до Москви, намагався ініціювати загальнонаціональний референдум щодо євро, попри те що Болгарія ще під час вступу до ЄС взяла зобов’язання приєднатись до єврозони. Цю ініціативу парламент заблокував як неконституційну, що стало вагомим ударом по проросійських позиціях.
Політичні союзи на час вирішальних голосувань
Тема переходу на євро зуміла об’єднати політичних суперників у болгарському парламенті. Найбільші опозиціонери — євроатлантичний блок “Продовжуємо зміни — Демократична Болгарія” (ПП-ДБ) — навіть відтермінували власну опозиційну діяльність до вирішальних голосувань у Брюсселі. Після цього вони вже планують повернутися до критики уряду та ініціювати вотум недовіри.
Партії ж, що входять до урядової коаліції під керівництвом Росена Желязкова, опинилися у складній ситуації. Особливо це стосується Болгарської соціалістичної партії (БСП), яка має історичний проросійський електорат, але змушена підтримувати вступ країни до єврозони — всупереч позиції спорідненої за ідеологією “Відродження” і самого президента Радева.
Популістська сила “Є такий народ” Славі Трифонова теж лавірувала між двома таборами, спочатку підтримавши референдум щодо збереження лева, а згодом — виступивши за євро та назвавши рішення ЄЦБ та ЄК “успіхом для всіх болгар”.
“Битва за лев”: опір переходу на євро
Найбільш активний опір євроінтеграції чинять саме проросійські партії — вони роблять ставку на збереження національної валюти. 16 травня відбувся мітинг “Битва за лев — остання битва Болгарії”, під час якого політики та активісти намагалися залякати громадян інфляцією, підвищенням цін і бідністю через перехід на євро.
31 травня вийшли на протест уже близько 100 тисяч людей — у рази менше, ніж сукупна кількість прихильників “Відродження”. 4 червня депутати цієї партії намагалися зірвати засідання парламенту, влаштовували бійки, а за деяких депутатів ізнімали недоторканність через участь у заворушеннях і погромах представництва Єврокомісії у Софії.
Попри агресивні дії, коаліційні партнери часто обирають стриману позицію, не завжди підтримуючи санкції проти проросійських політиків. Натомість лідер ДПС Делян Пеєвський подав до прокуратури заяву проти керівника “Відродження” Костадина Костадинова через підбурювання до насильства, а прозахідні сили ініціюють відставку агресивних депутатів із керівних посад у парламенті.
Розкол в таборі опонентів євро
Після провалу протестів і неминучості переходу Болгарії на євро намітився розкол навіть серед популістів. Лідери партій “Велич” та “МЕЧ” публічно розкритикували “Відродження”, хоча ще нещодавно були їхніми союзниками. Подібні заяви свідчать про зміни політичних розкладів і про те, що навіть євроскептики змушені шукати підтримки в Брюсселі.
Одночасно з цим “Відродження” дедалі тісніше асоціюється з президентом Радевим, який, за чутками, планує створити власну політичну силу для роботи з проросійським електоратом після завершення президентської каденції. Це впливає і на позицію ГЕРБ, яка іноді не виступає жорстко проти “Відродження”, аби залишати їх у політичному полі як “більше зло”, що вигідно у складних коаліційних комбінаціях.
Хитка стабільність перед фінальним рішенням
До 9 липня, коли очікується фінальне голосування щодо вступу Болгарії до єврозони, чинний уряд, імовірно, втримається. Всі політичні гравці розуміють ризики: будь-який демарш або урядова криза може поставити під загрозу вступ до єврозони — а це питання вже стало справою національного масштабу. Проте сама конструкція влади залишається хиткою й у майбутньому може розсипатися.
Опозиція на чолі з Кирилом Петковим уже готує вотум недовіри й наголошує, що не можна миритися з владою олігарха Пеєвського, проте поки не має достатньої підтримки. Більшість політиків, навіть з різних таборів, наразі відкладають конфлікти, поки не буде фінального рішення про євро.
Болгарія вкотре опинилася на роздоріжжі, проте тепер — за крок від остаточного європейського прориву. Перемога євроінтеграції стане поразкою для російського впливу, але політична боротьба всередині країни, ймовірно, лише посилиться після того, як країна змінить валюту та ще глибше інтегрується в європейські структури.
