На 73 році життя помер британський фотограф-документаліст Мартін Парр – один із найвпливовіших митців, що змінили уявлення про сучасну документальну фотографію.
Його смерть підтвердили у фонді Парра. За повідомленням організації, фотограф помер 6 грудня у власному будинку в Брістолі. Причину не розкривають. Поруч із ним залишилися найближчі – дружина Сьюзі, дочка Еллен, сестра Вів’єн та онук Джордж.
Фонд митця та агентство Magnum Photos, членом якого він був майже тридцять років, заявили, що продовжать спільну роботу над збереженням його творчого доробку для майбутніх поколінь.
Мартін Парр народився 23 травня 1952 року в британському Епсомі. Його захоплення фотографією з’явилося ще в дитинстві – дідусь, аматор із власною камерою, став для нього першим наставником. Згодом Парр вивчав фотомистецтво в Манчестерському політехнікумі, закладаючи фундамент для майбутньої кар’єри.
Світова популярність прийшла до нього у 1980-х, коли вийшла серія The Last Resort – про будні відпочивальників робітничого класу на узбережжі Нью-Брайтона. Ці яскраві, часом різкі, але завжди чесні знімки стали одним із символів британської документалістики кінця XX століття.
Парр подорожував світом і знімав людей у їхніх найзвичніших ситуаціях – на пляжах, у чергах, на ринках, у транспорті. Його увагу привертала буденність, яку він умів перетворити на історію.
Саме Парр зафіксував легендарні черги до першого радянського McDonald’s у Москві 31 січня 1990 року. Фото, де тисячі людей стоять у хвилеподібному потоці біля нового для СРСР закладу швидкого харчування, стало символом часу – моменту відкритості та змін.
У 1995 році фотограф працював у Криму, створюючи серію про місцевих відпочивальників. Ці роботи увійшли до його ширшого дослідження повсякденного життя в різних культурах.
За свою кар’єру Парр видав близько 60 фотокниг і взяв участь у майже 90 виставках по всьому світу. Його знімки увійшли до візуальної історії двох століть – XX та XXI – і багато в чому сформували погляд на документальну фотографію як на мистецтво спостереження за людиною у її природному середовищі.
Фотографи, куратори та глядачі запам’ятають Мартіна Парра як митця, що вмів знайти гумор і драму там, де інші бачили рутину. Його спадщина тепер говорить замість нього – прямо, яскраво та чесно.
