У період війни українські вчителі залишаються не лише носіями знань, а й важливим джерелом підтримки для дітей. Проте самі педагоги часто стикаються з високим рівнем тривожності й мають потребу у ментальному відновленні. Такі висновки містить дослідження благодійного фонду savED “Війна, освіта і соціальний капітал. Три роки повномасштабного вторгнення”.
За даними опитування, 62% учителів загалом задоволені життям. Водночас лише 34% оцінили цей показник на високому рівні – від 8 до 10 балів. Почуття щастя відзначили 70% респондентів, проте високу оцінку цьому стану дали лише 41%.
Серед важливих позитивних показників – відчуття сенсу в професійній діяльності. 88% педагогів заявили, що робота має для них значення, і 70% з них поставили високі бали (8-10). Однак найгірші результати продемонстрували саме рівні тривожності: лише 46% опитаних вважають себе більш-менш вільними від тривог, а повну або майже повну їхню відсутність підтвердили 26%.
Регіональні відмінності теж виявилися суттєвими. Якщо на заході країни 44% учителів відчувають задоволення від життя, то в центральних, північних та прифронтових регіонах цей показник сягає лише 29%.
Педагоги поділилися й тим, які методи допомагають їм підтримувати емоційний баланс. Найчастіше це:
- спілкування з друзями та родиною (70%);
- прогулянки (70%);
- контакти з колегами (70%);
- творчі заняття (38%);
- заняття спортом (31%).
Попри це, значна частина педагогів вказала на відсутність системної підтримки та обмежений доступ до професійної допомоги. Це свідчить про потребу у впровадженні більш комплексних програм психологічної підтримки для освітян.
Дослідження базується на 2149 інтерв’ю з учителями з понад 120 шкіл на підконтрольних територіях України. До вибірки увійшли як заклади в прифронтових районах, так і школи з високою часткою внутрішньо переміщених осіб. Організатори врахували регіональні особливості, розмір шкіл та типи населених пунктів, щоб отримати максимально репрезентативні дані.
